Доводите ви мені, що про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта зроду не бачив? Не ручіться, заждіть трохи, - бо я його бачив. Еге ж! Бачив на свої власні очі, оце як вас бачу. Не ймете віри? Може, думаєте: поязичився Свирид Костомаха! Коли така ваша, братіки, думка, то дуже ви помиляєтесь. Що й казать, на Божому світі усього досхочу - не бракує теж і молодців-брехунів, що збрехати їм за превеликі ласощі, а забожитися - як Сірку муху з’їсти... читати далі >>>
(джерело: сайт "Українська література. Електронна бібліотека")
Марко Вовчок "Інститутка"
Люди дивуються, що я весела: надійсь, горя-біди не знала. А я зроду така вдалася. Уродись, кажуть, та і вдайся... Було, мене й б'ють (бодай не згадувать!) — не здержу серця, заплачу; а роздумаюсь трохи — і сміюся. Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче, — то так і моє лишенько. Якби мені за кожною бідою моєю плакати, досі б і очі я виплакала. Батька-матері не зазнаю: сиротою зросла я, при чужині, у людях. Хоч не було діла важкого, — так забували про мене, чи я не голодна, не холодна, чи жива я... читати далі >>>
(джерело: сайт "Бібліотека Української літератури")
Хто бував на Україні? Хто зна Україну?
Хто бував і знає, той нехай згадає, а хто не бував і не знає, той нехай собі уявить, що там скрізь білі хати у вишневих садках, і весною... весною там дуже гарно, як усі садочки зацвітуть і усі соловейки защебечуть. Скільки соловейків тоді щебече — і злічити, здається, не можна. Одного разу, у дорозі, вилучилося мені заночувати на селі, у маленькій такій хатці, у вишневім садочку. Приїхали ми пізно ввечері і зараз спати полягали. На селі хутенько, як сонечко закотилось, помовкли голоси і рух усякий позмер... читати далі>>>
(джерело: сайт "Світязь")
“Невільничка” Марка Вовчка є оригінальним прикладом оповідання-казки. Сама письменниця називає твір казкою, її основою стала народна “Дума про Самійла Кішку”. У творі чітко спостерігається перша з основних ліній у підході до історичної прози, де є вигаданий герой, який опиняється в центрі важливих історичних подій. Вони інтерпретуються через призму його почуттів і уявлень. Підвид оповідання визначений казкою не безпідставно. У ньому збережені основні жанрово-структурні особливості і форми і змісту саме казки, але вони творчо трансформовані. Оригінально витворене в ньому поєднання передачі об’єктивних ознак і рис та суб’єктивного сприйняття їх персонажем... читати далі >>>
(джерело: сайт "Український центр")
Давно те діялось... Мій батько був крепак, родом з панського села Чорностава. Колись чорноставське панство далеко знали. Склалася й пославка: бенкетує, як чорноставський владир. Щиро розкошував нашого пана батько, не постив і син, то удвох вони таки гарненько порозпорошували дідизну і великі добра з димом та з вітром по воді пустили. А проте на бенкети чимало ще зоставалося – ще зоставалися села й хутори, поля і степи, гаї і пущі, до того гута, крохмальня, цегельня, риболовні, броварня, отари, гурти, табуни і крепацькі хрестьянські душі. Спродавай, що тобі любля, та бенкетуй досхочу... читати далі >>>
(джерело: сайт "Український центр")
У слободі я родилась — П'ятигір. Там, недалечке од нас, — може, коли Слободянські сторони доводилось переїздить, то чували, — стара жона викопала печери у крейдяній горі? Тридцять чи сорок літ копала, — такі великі викопала, господи! Було, ми ходимо малими по печерах тих, — запалимо віти соснові та й ходимо; а хід узенький та низький і дуже трудний...
(джерело: сайт "Бібліотека Української Літератури")
Був у нашому селі чоловік – Чорнокрил Павло звали, а в його жінка Ганна. Обоє були сироти, побралися й жили собі двойко. Він був чоловік поважний і ходив усе понуро, а серцем був палкий навіки. Не многомовний, а коли вже розговориться, то паше його кожне слово полум’ям. Був з себе чорнявий і хороший дуже... читати далі >>> (джерело: сайт "Українська література")
По тематиці творчість Марко Вовчок різноманітно. У ньому – життя дітей, любов юних, побут дорослих, сите й тупе існування міщанства, фальш ченців, паразитичне животіння дворян і т.п. Проте в більшості добутків зображене життя кріпосного селянства й основне питання того часу – боротьба проти кріпосництва. Добутку Марко Вовчка займають в українській літературі особливе місце. Високий гуманізм їх у наше важке економічно й знецінене морально час змушує багатьох читачів задуматися, на перший погляд над не дуже важливими, але неперехідними цінностями: красою почуттів, надійністю, вірністю, духовним аристократизмом. Саме цим близька й дорога письменниця сучасному читачеві, а добутку її й дотепер не втратили своєї актуальності...
читати далі >>>
(джерело: сайт "Публічна електронна бібліотека Української художньої літератури")